Творчістю Марка Вовчка розпочинається якісно новий, вищий етап розвитку української прози - утвердження в ній методу критичного реалізму. Однак, як і її великий попередник і вчитель Т. Г. Шевченко, вона поєднала у своїй творчості методи реалізму й романтизму. Саме в романтичному плані написане її оповідання «Максим Тримач», які увійшло до другої групи творів збірки «Народні оповідання». За жанром - це трагедійне соціально-проблемне оповідання. Майстерно романтизовано змальовані персонажі твору. Максим Тримач - герой оповідання, удівець, живе на своєму хуторі разом із дочками - Катериною Тетяною. Авторка не наголошує точно, коли відбувалися події, зображені порі, лише зазначає, що «не за вас се діялось, - давно колись, як панувала Польща й Московщина. Неподалік від Черкас жив на хуторі Тримач. Ідучи за фольклорними матеріалами, письменниця змальовує його вдачу.

Далі весь твір…

Безпосередні зустрічі і розмови з кріпаками, вивчення їхнього життя глибоко вражали Марка Вовчка і викликали в неї жагуче бажання розповісти правду, особливо про безправне становище жінок-селянок. В оповіданні «Горпина» письменниця створила типовий образ пана-ліберала і довела, що майже всі пани - люті вороги народу. Горпина - головна героїня оповідання - була «білолицею, гарною і веселою, а прудкою, як зайчик: і в хаті, й надворі в’ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий». Коли в неї народилась донечка, молода мати не могла натішитися дівчинкою: і хрестить, і цілує, і колише, й співає над нею. Коли на панщину йшла, то лялечку із собою брала, нікому не довіряла, сама доглядала. Тяжке життя було в Горпини, але донечка тішила її, давала радість, затуляючи маленькими рученятами материн смуток.
Далі весь твір…

Наприклад, чи знаєте ви, чого вчать в інститутах? Якщо вам цікаво про це дізнатися, читайте. Марко Вовчок - це псевдонім Марії Олександрівни Вілінської. Коли вона вийшла заміж, то «отримала» прізвище Маркович. Саме від прізвища Маркевич і з’явився на світ славнозвісний псевдонім Марко Вовчок. Гадаю, тепер ви вже не скажете: «Марко Вовчок написав повість «Інститутка». Але зараз звернемося-таки до цієї повісті.   Чому вчили в інститутах кріпацької Росії? Знущатися з людей, нещадно їх експлуатувати, а самим тільки пити та гуляти. Чудове життя! Поганий настрій у тебе, а кріпаки навіщо? Пішов, трохи побив їх різками, а немає різок - так руки для чого! І куди той поганий настрій дінеться. Побачиш: як рукою зніме. А, ти вже довгенько не розважався! То піди подивись, як собаки будуть роздирати на шматки кріпаків. Соромно? Чого тут соромитися: твої собаки й твої кріпаки. Або в карти любиш грати? Ну, звичайно ж, любиш. А на що граєте? Чого і питати, звісно, що на кріпаків. Щоб нам написати твір за темою «Антикріпосницька спрямованість повісті М. Вовчка «Інститутка», треба звернутися до змісту повісті. Бо потрібно зобразити життя кріпаків і життя панівного класу.
Далі весь твір…

Україна… Як багато почуттів вкладено в це слово! Яка вона іолична, неповторна у своїй мальовничій красі! Та краса і велич нашої землі переплетені із смутком трагічних сторінок її історії. Така доля цієї землі, що весь час її шматували на частини і не ииала вона спокою від лютих ворогів. Наш народ пройшов через жорстокі битви з татаро-менголами, криваві бої з шляхетською Польщею, зазнав свавілля російського царя. Україна гідно винесла всі випробування. А рутійною силою мужності й стійкості її синів була любов до рідної землі.
Далі весь твір…

«Інститутка» - це перша в українській літературі соціальна повість, глибоко реалістичний твір про взаємовідносини між кріпаками та панами. Письменниця показала нестерпне становище селян, що є наслідком жорстокості і бездушності кріпосників, зобразила наростання народного гніву, мораль панів і трудового народу, стан тодішньої освіти. У повісті Марко Вовчок протиставила образи дівчини-кріпач-ки Устини і молодої пані. Назва твору наштовхує нас на думку, що головний герой - освічена поміщиця. «І що ж то за хороша з лиця була! Здається, і не змалювати такої краси!» - це враження від зовнішності панночки. Але яке її внутрішнє обличчя? Це егоїстична людина, що відчувається, наприклад, у сцені відбору інституткою наймички. Цим контрастом між зовнішнім і внутрішнім виглядом панночки авторка зобразила суперечність між охайністю, зовнішньою культурою переважної більшості дворян та їхнім мерзенним нутром. Сюжет повісті звів інститутку та Устину. Розповідь про і події в повісті веде Устина. Це проста селянська дівчина. «Я весела», - каже вона про себе. За вдачею вона лагідна і життєрадісна. Дівчина всім бажає добра і щастя. її душа відкрита до всього прекрасного. Устина любить сонце, квіти. їй хочеться вирватись з неволі: «Весело бачити степ, поля красні…1 Любо на волі дихнути! Коли б воля, заспівав би…» Але Устина тільки мріє про свободу, вона покірна панам, терпляче зносить знущання вередливої інститутки. Навіть після того, як панночка її побила, вона не тримає зла на неї, а тільки дивується. Добра дівчина все прощає.
Далі весь твір…