Спад революційної хвилі, розгул шовінізму, смертні вироки військово-польових судів, гоніння на вільну думку пригнічують її, породжують невіру в торжество справедливості. «Все добре, чисто тоне В цьому киплячому вирі підлості»,- похмуро пише вона и листі Богданові, докоряючи своєму «хлопчикові» (хлопчику йшов 54-й рік) за «збочення» з вірного шляху. Вее липія йому заважала «невгамовність, або, якщо точніше, вразливість хвилиною». Добре, що він покинув цю огидну «Биржевку». Значить, він ще не остаточно перейшов «у ту віру, за яку сало дають» 66. її турбує також доля Бориса. Звільнений з флоту за участь у політичній демонстрації в місті Або, він підшукує собі цивільну службу і мечеться по Петербургу У пошуках заробітку. Вона просить Богдана поклопотатися про Бориса й підбадьорити його. Хай пам’ятає її менший, що «не варто журитися тим, що він вважає великою невдачею, бо попереду у нього ще все життя. І життя це може бути дуже гарним і плодотворним. Все життя. Це багато. У мене от не все життя, а лише місяці і дні життя, найбільше — кілька років, а й то не занепадаю духом».
Далі весь твір…