Давайте писати твір: Людина і земля в повісті М. Коцюбинського

Розміщено Михайло Михайлов. Коцюбинський від Tvir від Воскресенье 27 сентября в 11:59

Людина завжди мріє про краще, ніби намагаючись мріями наблизити до себе щастя. А що таке щастя? Для когось це — гроші, здоров’я, але для селян це — земля. Та земля, яка була, є і, мабуть, навічно залишиться єдиною годувальницею. Вона манить до себе й одночасно є недосяжною. Поки що. І тому страждають люди, розуміючи і не розуміючи, що земля — це «щастя — кусок землі». Про що ж думають, на що сподіваються, чого чекають ці люди? Андрій Волик чекає не дочекається, коли відбудують фабрику. Положення найманого робітника на підприємстві здається йому найвищим щастям. Вічний наймит-батрак досить покуштував праці хлібороба, його тепер туди нічим не заманиш. Тепер він став розумним, став зневажати, хто все життя, всі сили віддає землі: «Так! чи багато щастя — кусок землі!.. Роються на своїй частці, а самі чорні, як земля… а їдять не краще тих, у яких нічого немає… Хазяїва!..» Не вірить Андрій в те, що земля може забезпечити безбідне життя. Ні, тільки фабрика, тільки фабрична праця. її поки що немає, Але фабрика повинна бути, повинна! Інакше відбудеться катастрофа і Гафійка залишиться в дівках, зав’яне в наймах, як зав’яла її матір.
Далі весь твір…


Земля — як марево, або Як написати твір за повістю М. Коцюбинського

Розміщено Михайло Михайлов. Коцюбинський від Tvir від Воскресенье 27 сентября в 11:58

А зараз повернемося з неба на землю, до героїв М. Коцюбинського. То ж рушаємо в путь! Нам з вами треба в своєму творі «Людина і земля» зобразити, як кожен з героїв ставиться до землі, яку роль вона відіграє в житті кожного з них. Людина і земля дуже тісно пов’язані між собою. Земля, яка поманила до себе людину, хлібороба, поманила, але в руки не далася, «пройшла крізь пальці», щезла, як марево. По відношенню до землі визначаються і всі позиції героїв, і мотиви їхньої поведінки, і настрої, і дії. Земля, як сам предковічний дух людини, як споконвічна мрія, живе в кожному з героїв. Можна було б навіть сказати, що по тому, як герой уявляє і бачить землю, вимальовується і його власне соціально-психологічне обличчя. Бо земля певною мірою визначає й ідеал кожного з них. По-різному вона бачиться Андрієві, Маланці, Підпарі, Гудзю, Гущі та ін. Земля — це образ самої душі народної.
Далі весь твір…


МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ Доповідь про письменника

Розміщено Михайло Михайлов. Коцюбинський від Tvir від Суббота 22 августа в 19:54

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 5 вересня 1864 р. в місті Вінниці в родині чиновника. Початкову освіту дістав у Барській школі; протягом 1876-1880 рр. навчався в Шаргородській духовній семінарії. Мріям Коцюбинського про гімназію та університет через складні родинні й матеріальні обставини здійснитись не судилося; брак систематичних знань довелось надолужувати за допомогою самоосвіти. Письменник цікавився громадським життям, захопився ідеями народовольців, за участь у нелегальному русі потрапив під поліційний нагляд. 1891 року Коцюбинський склав іспит на право працювати народним учителем. Після досить нетривалого періоду вчителювання він дістав посаду співробітника Філоксерної комісії, що займалась організацією боротьби зі шкідником винограду філоксерою. Працюючи в комісії, письменник із 1892 по 1896 рік проживав у Бессарабії та в Криму. Знайомство з життям молдавського та кримсько-татарського народів позначилось на тематиці його творів. На початок роботи в комісії припадає зближення Коцюбинського з «Братством тарасівців» — організацією молодих інтелектуалів, що прагнули в усьому бути послідовними, «свідомими» українцями на противагу старшому поколінню так званих українофілів, схильних до співробітництва з колоніальною адміністрацією. Після перенесеної в 1896 — 1897 рр. хвороби письменник нетривалий час був співробітником Житомирської газети «Волинь», а 1898 року переселився до Чернігова, де працював у земській управі. Одночасно він брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. У 1900-х роках стан здоров’я Коцюбинського значно погіршився. Сухоти та хворе серце змушують його виїздити на лікування до Італії. Завдяки пенсії, що надало письменникові Товариство прихильників української літератури, науки і штуки, він дістав можливість залишити обтяжливу роботу в земстві. Проте загострення хвороби не дозволило повністю переключитись на літературну працю. Помер письменник 12 квітня 1913 р., похований у Чернігові.
Далі весь твір…


Образ природи в творчості М. Коцюбинського

Розміщено Михайло Михайлов. Коцюбинський від Tvir від Суббота 22 августа в 19:53

Природа — це мати, яка дає щедрі дари людині, приносить їй естетичну насолоду, наснажує здоров’ям, дає натхнення. Художні твори про природу розвивають у нас відчуття всесвіту, вміння спостерігати довкілля, помічати красу у звичайному. Вони вчать нас бути добрими, мудрими, прищеплюють любов до рідної землі. Великий майстер художнього слова Михайло Коцюбинський тонко відчував природу; ніколи не втомлювався « грати в себе» її красу. Письменник вивчав фарби і кольори, вважав, що йому, як і художникові, ці знання потрібні для Ого, щоб розбиратися в кольоровій стихії світу. Він казав: Фарби повинні приходити на допомогу слову». В багатьох творах М. Коцюбинського відтворено образ природи. Це «Дорогою ціною», «Андрій Соловей» і «Ялинка», і «Маленький грішник», «Хо» і Для загального добра». Радісному настроєві селянства в часи піднесення революції співзвучний такий пейзаж: «Щоночі тепер пожежі. Як тільки смеркне і чорне небо щільно укриє землю, далекий обрій враз розцвітає червоним сяйвом і до самого рання осінні хмари, наче троянди». Пригніченість бідняків у день куркульського самосуду, їхні почуття безвиході відтіняє картина холодної осені. Твір звучить оптимістично, незважаючи на поразку революції, пройнятий вірою в світле майбутнє трудящих. «Високо над землею тріпались зорі, наче в небесному акваріумі грали золоті рибки,» — читаємо в кінці твору.
Далі весь твір…


Учнівський твір на тему Ця вічна гармонія з природою…

Розміщено Михайло Михайлов. Коцюбинський від Tvir від Суббота 22 августа в 19:52

Шкільний твір за повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Я у свій час з головою пірнув у Гуцульщину, яка мене захопила. Який оригінальний край, який незвичайний казковий народ.

М. Коцюбинський

Гуцульщина… Різнобарвна природа: буйство зелених лісів, чарівні Карпати з просторими полонинами, невеличкі річки та озерця з прозорою, чистою водою. Подібні до природи і люди, що мешкають на цій дивовижній землі. Самобутні і неповторні, Вони зберегли і свято шанують звичаї своїх пращурів-язичників. Чародійники і ворожки — невід’ємна частина життя гуцулів. Мавки, злі і добрі духи, лісовики й русалки блукають між простим людом і втручаються в їхнє життя. Ну хіба не диво ця Гуцульщина! Саме вона примусила М. Коцюбинського приділили їй рік-другий свого життя, створити незабутню перлину — повість «Тіні забутих предків». Головне в повісті — короткочасне, як весна, щастя і трагедія Івана і Марічки, українських Ромео і Джульєтти. Герої твору -це справжні діти природи, яку вони сприймають, як живу Істоту, чарівну і загадкову. їм властиве відчуття стобарвної і стозвукової природи, щирість сердець і доброта, любов до пісні і музики, здатність самим творити веселі і сумні співаночки.
Далі весь твір…



Сторінка 5 з 7«1234567»


Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
2009-2021 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru