Дисгармонія у людському суспільстві, розірваність з мікрокосмосом душі завжди тривожила М. Коцюбинського. Сонцепоклонник не прославляє свій час, а находить у ньому пороки, що стоять на заваді вічного зоряного плину, прагне і «сонетними променями» поетики зарядити серця читачів для боротьби за світло. Його світобачення епізодів повісті прочитується як виголошення автором Тези: світ - чудесна казка, і антитези: світ - страшна казка. Іншими словами,  життя - прекрасне і, водночас, воно - страшне, бо спотворене дійсністю, страхом перед нерозгаданими таємницями. Тому головний герой повісті «Тіні забутих предків» Іван Палійчук стоїть на  шляху самовдосконалення. Він утілює в собі божественну мудрість, яка встановлювала владу розуму над ірраціональними законами природи. Тобто природа  олюднюється, а людина зливається з нею, хоча часто й боїться її.
Далі весь твір…

М. Коцюбинський працював у різних літературних стилях. Його повість «Дорогою ціною» поєднує елементи романтизму та реалізму, але письменника  вважають одним із засновників модернізму в українській літературі. Як і модернізм є не просто стилем чи літературним напрямом, а й цілим світоглядом, який втілювався у безлічі мистецьких відгалужень. Так, М. Коцюбинський створив виразно імпресіоністичний твір «Інтермеццо», звертався письменник і до експресіонізму, - зокрема, у творі «Цвіт яблуні». Розкажіть про історичну ситуацію, яка зображена у повісті «Дорогою ціною». Повість «Дорогою ціною» описує часи кріпаччини. Це один з найскладніших періодів української історії. Коли поневолене селянство страждало, під ярмом кріпатчини, знаходились люди, які ладні були віддати життя за свободу, не вміють коритися антигуманному суспільному порядку. Саме таких людей і зображує Коцюбинський у своєму творі. Схарактеризуйте головних персонажів повісті. Розкажіть про образ Івана Котигорошка.

Далі весь твір…

Людська душа завжди цікавила всіх письменників. Але особливого звучи вона набула у творчості М. Коцюбинського.  Ці визначальні риси нової прози М. Коцюбинського були притаманні у художньому світу його героїв. Хоча критики й досі сперечаються щодо проблематики і жанронні особливостей твору. Безумовно, водночас це і соціально-психологічна, політичнії новела, і лірична симфонія, і лірична драма у прозі, і пейзажна новела, і філософський трактат. Це - своєрідна стенограма психологічних станів ліричного герой його почувань і настроїв. У ритмічному ключі у ній розповідається про людицИ яку втомило місто, вона прагне усамітнення в кононівських полях. Митець трактує свій психологічний стан: «Я утомився, мене втомили люди… Повідчинямі вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай ум йдуть у хату чистота й спокій».
Далі весь твір…

Прочитавши літературний твір, буває, надовго замислюєшся над долею головних персонажів, над їхніми вчинками, думками, вдачею. Навіть іноді доводиться нагадувати собі, що це все ж таки вигадка - це не живі люди, а художньо створені образи. Проте іноді створені письменницькою уявою герої здаються настільки реальними, життєвими, живими, що доводиться себе буквально переконувати, що Вони все ж таки створені уявою. Найяскравіший приклад такого «оживання» в літературі, - мабуть, образ Шерлока Холмса. За опитуваннями, значна частка англійців вірить, що Холмс - реальна особистість, а не вигадка. Але це просто так - згадалось. Коли ж говорити про повість Михайла Коцюбинського, враження досить схоже. Так, Остап і Соломія не стануть, мабуть, національним героями, про цих не знімуть сотні фільмів, а їхні образи не будуть переспівані в інших творах. Алє ж хіба в цьому сенс? Ці образи настільки яскраві й реалістичні, що важко повірити, що їх не було насправді. Хоча вірити в це і не обов’язково, бо вони були: так або інакше. Ці образи - узагальнений образ тих юнаків і дівчат, котрі жили в Україні у тридцятих роках XIX сторіччя, страждали від панської неволі, мріяли про свободу й справедливість і не шкодували власного життя, аби цю свободу здобути.
Далі весь твір…

Оповідання «Харитя» було написане Михайлом Коцюбинським під час вчителювання в селі Лопатинці. Ознайомившись з його змістом, Панас Мирний написав молодому колезі схвильованого листа: «У такій невеличкій приповісті та так багато сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою…» З любов’ю змальовує портрет Хариті - головної героїні оповідання - Михайло Коцюбинський. «Великі сині очі з-під чорних вій дивилися пильно й розумно. Смугляве личенько розчервонілося». Автор начебто милується цією дівчинкою, підкреслюючи її щиру вдачу. Харитя була дуже працьовитою, вставала раненько, з сонечком. Хутенько зваривши їжу, годувала хвору матусю і поралась по хазяйству. Письменник підкреслював, що вона була вправною в будь-якій роботі. «Любо було глянути на її дрібненькі, запечені на сонці рученята, що жваво бігали від однієї роботи до другої». Аж ось поспіло вдовине жито, сиплеться стигле зерно на землю, а бідна Харитина мати лежить недужа. І тут у голівонці дівчинки промайнула думка, що вона сама допоможе матусі. В її уяві вже постала вижата нива, на якій стоять полукіпки, блищать на сонці, як золото.
Далі весь твір…