Драматична поема “Лісова пісня” була створена влітку 1911 р. за дванадцять днів. Авторка назвала твір драмою-феєрією, тобто драмою, в якій відбуваються незвичайні, неймовірні перетворення, в якій поряд з людьми діють постаті, створені їхньою уявою. Французький термін феєрія, що є похідним від слова фея, тобто чарівниця, в прямому розумінні означає театральну чи циркову виставу на основі міфічного, казкового сюжету. Що ж до “Лісової пісні”, то в ній фольклорно-міфічний матеріал піднесено на вершин філософських узагальнень. Отож сприймається “Лісова пісня” як філософська поема про високе покликання людини, про невмирущість світлих гуманістичних ідеалів. Гострота філософсько-психологічного конфлікту драми визначається суперечностями між високою поетичною мрією й обмеженим практицизмом реального життя. Уособленням роздумів письменниці про роль високого, прекрасного в людському житті, про роль мистецтва у розбудженні духовних начал людини, у її піднесенні до розуміння власного призначення на землі став образ Мавки - незрівнянної і неповторної, за спостереженням Миколи Бажана, “своєю національною особливістю, своєю загальнолюдською значущістю”.
(Далі весь твір…)

Вірш “Contra Spem Spero” давно став хрестоматійним. Знаменний він тим, що виразно визначає основні риси життєвої концепції поетеси. А ще в “Contra Spem Spero” чи не найповніше виявилися своєрідність художнього мислення Лесі Українки та характерні риси її громадянської лірики. Дата написання вірша - 2 травня 1890 р. 18-го травня того самого року в листі до брата Михайла поетеса згадує цей твір і характеризує обставини життя, за яких його було написано: поезія постала в результаті боротьби з виснажливою хворобою. За жанровими особливостями “Contra Spem Spero”,належить до ‘ лірики чуття ‘ і є художнім вираженням “крику душі”, прагнення молодої людини жити повноцінним життям, тоді як умови (особисті й умови епохи) постали глобальними перешкодами до цього.
(Далі весь твір…)

Розмірковуючи про внесок Лесі Українки в скарбницю світової культури, Олесь Гончар згадував про “сміливі мандрівки” поетеси “в різні часи, до різних народів”, підкреслюючи, що попри їх велику цінність “важливіше те, що, беручи навіть відомі мандрівні сюжети та відстояні у віках міфологічної місткості характери, вона трактувала Тх щоразу по-своєму, надавала їм нової глибини, оригінальної філософської наповненості, поетичної свіжості . Дмитро Павличко сходження Лесі Українки на вершини світової слави пов’язував із опануванням нею ідей прометеїзму - від молодечого кредо “Соптга зрет врего!” до символів громадянства й неповторної людської індивідуальності, уособлених в образах Міріам (”Одержима”), Антея (”Оргія”), Мавки (”Лісова пісня”), Кассандри з однойменної драми.
(Далі весь твір…)

Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка і понесла далі естафету правди, добра і людяності. її лірика сповнена глибокої пристрасності, ніжної ««душевності, щирої любові до рідної землі, до свого нескореного народу. Провідне місце в ліриці Лесі Українки займає тема любові до рідного краю, який вона хотіла бачити вільним і щасливим. Ця тема відкривається в ряді поезій. Так, у вірші “Красо України - Подолля” 1888) поетеса оспівує казковий край свого дитинства. Є в творчому доробку Лесі Українки і вірші, в яких вона змальовує наростання народного гніву, пробудження людства від духовного сну. Так, у вірші “Досвітні огні” (1892) Леся Українка змальовує алегоричну картину темної ночі, яка полонила людство:

(Далі весь твір…)

Твір за поемою Лесі Українки «Давня казка». У 1899 році у Львові виходить друга поетична книжка Лесі Українки «Думи і мрії». її відкрила поема «Давня казка», в якій пристрасно прозвучала тема покликання поета, його обов’язку перед народом. Описуючи зовнішність головного героя поеми, Леся Українка підкреслює, що він був звичайнісінькою людиною:

(Далі весь твір…)