Безсмертну драму-феєрію «Лісова пісня» Леся Українка написала за 12 днів, хоча виношувала її в своєму серці все життя. Цей твір - гімн єднання людини і природи, це щира пісня про велич духовного, про порив людини до щастя, про складні болісні шляхи до нього. Створена на багатому щедрому ґрунті української міфологи, усної народної творчості, вона стала шедевром не тільки української, а й світової літератури. Причому слід відзначити, що фольклорно-міфологічний матеріал поетеса пропустила через свою душу і прийшла до глибоких філософських обґрунтувань з питання сенсу людського життя. В чому ж зміст людського життя? Яким воно повинно бути? Що треба для того, щоб життя було повноцінним? Що таке щастя? Ці питання є синонімічним рядом до головної проблеми драми-казки. Щоб відповісти на них, треба осмислити жанрову особливість, зміст твору, характери головних персонажів і, безумовно, конфлікт, бо пін є основою будь-якого драматичного твору.
(Далі весь твір…)

Леся Українка проблему естетики вирішувала в тісному взаємозв’язку з першочерговим завданням часу із визвольним рухом. Поетеса вважала, Що завдання справжнього мистецтва полягає у правдивому відображені життя і всієї його багатогранної краси, в поглибленому вивченні дійсності. Вона розуміла, що прекрасне, насамперед життя у всій його багатогранності і величі. Пейзаж, як один із образних засобів, Леся Українка теж розглядала у зв’язку з людиною, з її життям, бо природу вона вважала однією з категорій прекрасного. Поетеса не тікає зі своїми болями і радощами кудись в екзотичний куточок, щоб там до забуття впиватись баченим. Ні, для неї природа немислима без людини, без боротьби. Природа, вічно жива і плинна, знайшла своє художнє втілення і в поезіях. І в драмах, і в прозі письменниці. Характерно особливістю пейзажів є їх соціальна загостреність. Перед поетесою, що змушена була через хворобу часто залишати Батьківщину, в дорозі нерідко відкривався чарівний ландшафт, коли «матінка- натура чарівниця розмотує свої стобарвнії нитки», але як справжній художник вона одразу помічала «латані ниви, неначе плахти, - навкруги розляглись» і ці реалістичні образки дедалі частіше й частіше давали про себе знати в її творах
(Далі весь твір…)

Що ми маємо на увазі, коли кажемо: «У цієї людини лірична душа»? Напевно, що така людина співчутлива, здатна глибоко відчувати красу, перейматися чужим горем і щастям, як своїм власним. Такі риси властиві натурам витонченим, інтелігентним. Отже, ліричність - це гарна риса, яку треба виховувати й розвивати в собі. Зустріч з поезією Лесі Українки й допомагає нам у цьому. Часто буває, що словами всього передати не можна, буває так, що про почуття й переживання говорять звуки і барви, граючи на живих струнах душі. Якщо зазирнути у внутрішній різнобарвно-музичний творчий світ славетної української поетеси, доторкнутися потаємних глибин її поетичної душі, почуєш звук струни, яка «буде урочисто і тихо лунати, і пісня від серця поллється».
(Далі весь твір…)

 Політичні умови розвитку таланту Лесі Українки. Лесі Українці випало жити в Україні, розшматованій двома імперіями з реакційними режимами: Угорщиною і царською Росією. Коли майбутній поетесі було лише п’ять років, вийшов сумнозвісний Ємський указ. Він поставив питання: чи жити, чи загинути українській нації? Хоча Лесі не судилося ходити до «прстойної» школи, вона мала міцні знання, які здобула завдяки домашній науці і наполегливій самоосвіті. Разом з братом Михайлом 18-річна Леся задумує дати цілу серію перекладів найкращих російських і європейських творів  «Європейської бібліотеки». Також у Львові 1887 року у часописі «Зоря» побачила світ перша Лесина поезія «Надія».) Участь поетеси у полеміці в «Літературно-науковому віснику».
(Далі весь твір…)

Молоденька, слабенька, хвороблива Леся вийшла на шлях «ранньою веспої тихий спів несміло» заспівала. Але той «тихий спів» пролунав громосилим дзн ном, гучним спалахом, кликав стати «одважно до бою», вселяв віру в те, що стане жадана воля, яка дасть можливість людині дихати на повні груди. У своїй поетичній творчості поетеса весь час була в пошуках ідеалу борця щастя народне. Вона писала про минуле і свій час, її твори й зараз звучать по-су часному. Вони підтримують дух людини, вселяють віру у власні сили.
(Далі весь твір…)