Зів’яле листя, або Як написати твір за лірикою І. Франка
Ви знаєте, що таке інтимна лірика? Так, це вірші про кохання. Про його радощі та про його муки. Бо відколи існує людина, існує кохання — чисте, благородне почуття. Проте кохання у Франка було не дуже вдалим. Як приклад тому — збірка «Зів’яле листя». Але не варто ототожнювати ліричного героя із самим автором. Збірка «Зів’яле листя» — це не тільки інтимна лірика І. Франка. Тут ми знайдемо і чудові приклади лірики пейзажної. Природа ніби виступає живою, дихає, Кохає разом з автором. Разом з тим пейзажні етюди тІсно переплітаються з роздумами ліричного героя: В зів’ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого гаю? Хто взнає, який я чуття скарб багатий В ті вбогії вірші вкладаю? Побачили, скільки думок в одній строфі, і одночасно яка простота? Зараз давайте згадаємо композицію збірки «Зів’яле листя». Вона складається з трьох «жмутків». Що вам це слово нагадує? Так, слово «смутки». У «Першому жмутку» ми бачимо перші сумніви у конанні, перші смутки. А коли читаємо третього, останнього «жмутку», то ніби чуємо зломлений невдалим коханням голос поета, який промовляє: Годі ридати і плакати тяжко. Час нам зо сцени зійти. Кохана , а це, як відомо, була Ольга Рошкевич, «надірвала» серце ліричному герою, і з нього Ллється не кров, а пісні, тужливі і сумні. Для поета це справжня трагедія, трагедія закоханого серця. В уста ліричного героя Франко вклав чудові вірші. Хоча в них і відчувається безнадія: