У 1882 р. редакція львівського журналу. «Зоря» оголосила конкурс на кращий історичний твір. І. Франко, який на той час перебував під впливом історичних романів Вальтера Скота, також узяв участь у цьому конкурсі. Так з’явилася героїко-романтична історична повість «Захар Беркут». Збереглося мало документів, які свідчили б про життя й побут давніх українців, тому автор спирався переважно на народні перекази та легенди. На матеріалі життя й побуту Тухольської громади XIII ст. письменник спробував змоделювати ідеальне суспільство, де переважають моральні цінності та високі ідеали. Він хотів показати, що гармонійне життя людей виправдане історією, що суспільство, у якому існує рівноправність, витримає будь-які випробування.
Далі весь твір…

Здавна відомо, що в усіх казках Лисиця хитра й підступна. Це ж показує і Іван Франко в казці «Фарбований Лис». Лис є уособленням хитрощів, лицемірства, нещирості. Але мене вражає довірливість усіх інших звірів, вони на віру сприймають усе, що скаже Лис.

Казка є казкою, та в ній ми впізнаємо характерні риси людей. А вони, з такою вдачею, як у Лиса, не перевелися й донині. Тому доводиться бути уважним, щоб уникати таких людей або викривати їхні негативні риси. У їх присутності я почуваю себе незатишно, і буває прикро, коли хтось відверто лицемірить, і знаходяться такі, що починають вірити тій людині. Я розумію, що в житті часто доведеться зустрічатися з такими Лисами, тому треба бути не легковірним, а вміти розбиратися в людях і мати почуття власної гідності. Тоді нечесним і лицемірним не буде підтримки, і вони зможуть добре подумати про свій характер і виправитися.

Тема «А. Міцкевич і І. Франко» є досить складною, оскільки впродовж творчої діяльності український письменник і критик діаметрально протилежно ставився до спадщини польського поета — від щирого пієтизму до цілковитого засуду основної тенденції його творів. Найяскравіше останнє проявилося в статті І. Франка  від 08. 05. 1897 р. Українською мовою стаття була майже невідомою, хоч опублікована в Польщі в 31 томі творів І. Франка польською мовою. Вона не ввійшла й до повного 50томного наукового видання творів І. Франка, оскільки, на суб’єктивну думку укладачів, могла зашкодити польськоукраїнським взаєминам. І тількиу 1997 р. з’явилась в українському перекладі Михайла Яцури у львівській газеті «За вільну Україну’ 17 травня).
Далі весь твір…

Привертає увагу балада «Чати», яка зацікавила І. Франка не тільки підзаголовком Міцкевича «Балада українська», а й змістом. Козак Наум, якого польський воєвода називає «хамом» («ґу спатіе»), «кодлом мерзенним» і примушує стріляти в коханця дружини, спрямовує постріл у свого звєрхника:

Далі весь твір…

Іван Франко створив чудовий образ Максима Беркута, гарячого патріота, безмежно відданого народові. З Максимом ми знайомимося вже на перших сторінках повісті. Він виявив  себе як безстрашний рицар і вольовий начальник. На вихваляння Тугара Вовка, що вабив ведмедя, Максим з властивою йому прямотою сказав, що якби ведмідь тримався купи, то й ціла зграя вовків йому було б нестрашна. Як і батько, Максим бачив незламну силу в єдності людей. Максим гордий своїм простим походженням і зневажливо ставиться до бунтівного боярина. Він розумний, розсудливий, з почуттям власної гідності. Великий гнів і ненависть до зрадників виявив Максим під час збройного зіткнення  з монголами. Героїчно бився Максим з ворогами і волів перемогти чи  загинути в боротьбі. Та був наказ боярина живим захопити юнака в полон. Молодий Беркут називає Тугара Вовка зрадником, рабом Чингісхана. «Хоч і в путах, а я все вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» — сказав Млксим.
Далі весь твір…