Вiдображення прагнення народу до нацiональної самостiйностi, до волi в поемi Iвана Франка «Мойсей»
Коли уярмлений, знесилений український народ стояв над прiрвою своєї духовної смертi, йому явився пророк Тарас i вiдвiв вiд безоднi, поставивши насторожi коло «рабiв нiмих» своє безсмертне слово. Народу завжди потрiбен був поводир, який вказував би шляхи у свiтле майбутнє. Услiд за Шевченком звелася з високих Карпат могутня постать Iвана Франка, позначена печаттю Вищого Духу. Великий Каменяр усвiдомлював, що його призначення — в тяжкiй працi торувати народу шлях до прогресу i свободи. Самозречено працюючи в усiх галузях духовного життя Галичини, Франко «двигав на собi мало не половину всього творчого труда поневоленої нацiї», щоб витягти її з багна провiнцiалiзму. Однак цей титанiчний труд не був належно оцiнений сучасниками. Мабуть, така гiрка доля усiх пророкiв. Роздумам про взаємини вождя i народу, про iсторичнi шляхи нацiї Франко присвятив свою поему «Мойсей».
Далі весь твір…