Грунтові сільські дороги мають особливу принаду, особливо коли тягнуться через невеличкі гаї, поля, видолинки. Тільки побачивши їх, можна зрозуміти, чому їх інколи порівнюють зі стрічками,, бо вони справді нагадують сіренькі стрічки, що пролягли аж до небокраю. Вони, як вічний поклик до вирію, кличуть мандрівників у незвідані краї. Тими шляхами мандрував колись і Котляревський. Може, теж задивлявся на птахів, що летіли до вирію, а може, просто приємно було міряти кроками цю чудесну стрічку, щоб насолоджуватися звуками, дивись, і пісня звідкись вирине. І це так схоже на творчий порив: полинути в незвідані краї своїми думками, почуттями й переживаннями. І ніхто тебе спинити не може, бо воно в тобі, разом із тобою. Думкою можеш полинути десь далеко, перенестись через століття.
Далі весь твір…

Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем нової української літератури. Два його найвідоміші твори — поема «Ене-їда» і п’єса «Наталка Полтавка» здобули визнання і народну любов саме завдяки тому, що були написані живою, розмовною мовою, зрозумілою всім, хто читає ці твори. Центральною фігурою п’єси «Наталка Полтавка» є проста українська дівчина Наталка. За деякий час до початку дії п’єси вона з матір’ю переїхала до села із Полтави, але тут, у селі, її вже знають як добру, роботящу і чесну дівчину. «Золото, а не дівка!» — так характеризує Наталку виборний і додає, що вона своєю працею утримує і себе, і свою матір. Звичайно, що така^гарна й красива дівчина привертає до себе увагу парубків. Але вс.їм вона відмовляє, бо чекає повернення із мандрів свого коханого Петра.
Далі весь твір…

Народна пісня — це душа будь-якого народу. Тим більше, якщо це стосується української пісні. Бо наша мова — співоча, за красою й милозвучністю недарма посідає одне з перших місць у світі. За легендою, сам Бог подарував нашому народові пісню. З того часу всі свої почуття — радість, сум, тугу, надію — українці висловлюють у піснях. Важливе місце займає пісня і в п’єсі Івана Петровича Котляревського «Наталка Полтавка». Перша п’єса нової української літератури недаремно отримала назву народної опери. Пісня — одна з дійових осіб п’єси, вона супроводжує появу мало не кожного персонажу. Автор органічно включив у свій твір народні пісні — «Ой, під вишнею», «Та йшов козак з Дону», «Гомін, гомін по діброві», літературні — «Всякому городу нрав і права…»
Далі весь твір…

«Енеїда» Івана Котляревського — оригінальний твір нової української літератури, написаний народною розмовною мовою. Створювалась поема тривалий час, понад двадцять п’ять років. її ще називають «енциклопедією українського життя кінця XVIII — початку XIX століття», бо в творі змальовані різноманітні явища суспільного життя в Україні того часу, відтворені характерні риси побуту, звичаїв нашого народу. Своєю «Енеїдою» Котляревський розповів усьому світові, що є такий народ — українці — із самобутньою культурою, традиціями. Написана «Енеїда» Котляревським на запозичений сюжет. Письменник «перелицював» на український лад відомий твір античності — «Енеїду» Вергілія. Котляревський ніби одягнув античних героїв в українське вбрання, наділив їх рисами вдачі свого народу.

Далі весь твір…

«Їснують в історії народів дати, які немовби розривають надвоє їхнє життя і утворюють межу високу посеред рівного шляху історичних подій. Минувшина остається по той бік межі, майбутність стелиться по цей, і хоча генетичні зв’язки і очевидні для кожної людини, проте зразу ж видно, що історія тут круто сходить з свого попереднього шляху й починає якусь нову путь… Ми маємо таку істо ричну дату — це пам’ятний в історії України 1798 рік. Того року прилетіла перша ластівка українського національного відродження — невеличка книжка, не тільки початок нового українського письменства рахуємо, а новий етап маємо в історії українського народу. То була «перелицьована» на українську  Енеїда Івана Котляревського, — так про роль і місце в історії української літератури безсмертного твору зачинателя нового красного письменства писав лі-ктурознавець С. Єфремов.
Далі весь твір…