Твори української художньої літератури у другій половині XVIII століття поширюються переважно в рукописах. Історія зберегла імена лише небагатьох письменників: Г. Сковороди, Г. Кониського, І. Некрашевича, С. Дівовича, М. Козачинського, І. Малицького та ін. Авторів інших творів, що збереглися й пізніше були опубліковані, ми не знаємо. Інколи відомі тільки ініціали автора. Так, автор сатири, в якій зображено останні часи гетьманства К. Розумовського, заховався під ініціалами «К- 3.» Невідомі нам автори «Истории русов, или Малой России», «Сатири на слобожан», сатири під назвою «До-казательства Хама Данилея Куксы потомственньї» та ін.
Далі весь твір…

Іван Котляревський… Ім’я це викликає у кожного з нас цілу низку асоціацій: і безсмертний парубок Еней, і невмируща Наталка — героїня п’єси, що стала праматір’ю нового українського театру, і рядки «Будеш, батьку, панувати…» поета, який перший передбачив світову славу Котляревського.
Далі весь твір…

Появу поеми Iвана Котляревського «Енеїда» вважають початком нової української лiтератури, до творцiв якої належать такi видатнi митцi, як Тарас Шевченко та Пантелеймон Кулiш, що також писали живою українською мовою. «Енеїда» стала першим друкованим твором нової української лiтератури, представивши до того ж досить рiдкiсний жанр — пародiю, а точнiше — травестiю, за законами якого письменник мав дотримуватися запозиченого сюжету та творити свої образи на його основi. Вперше її було видано ще 1798 року, але пiзнiше автор переробляв поему аж до 20-х рокiв ХIХ сторiччя, а у повному обсязi вона побачила свiт лише 1842 року.
Далі весь твір…

«Енеїда» Івана Петровича Котляревського — це епічна поема, тобто великий віршований твір, у якому розповідається про визначні події і яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується розкриттям авторських переживань І роздумів. Жанр поеми розвинувся на основі фольклору. Давня світова література зберігає перші поеми, що утворилися з народних героїчних пісень. У знаменитих стародавніх грецьких поемах «Іліада» та «Одіссея» розповідається про Троянську війну і мандри Одіссея, героя цієї війни. Автором цих поем вважається давньогрецький сліпий народний співець Гомер, який жив у VIII-VII столітті до нашої ери.
Далі весь твір…

Коли читаєш текст «Наталки Полтавки», то замислюєшся над тим, що образ Наталки позначений позитивними рисами настільки, що виникає сумнів щодо його реальності. Які ж це риси? Вона роботяща, з добрим серцем, «не спесива», «золото, не дівка», любить і шанує матір, кохає тільки Петра і залишається вірною йому, поважає людей. А негативні риси? їх просто немає. Виходить, що в позитивного персонажа зовсім відсутні негативні риси. Але ж у реальному житті так не буває. У такій ситуації висновок здається очевидним: цей твір належить до так званого сентиментального напрямку в літературі. Та все ж таки я беруся стверджувати, що образ Наталки — реалістичний і твір є прикладом реалістичної літератури, а не сентиментальної. Бо покликання сентиментальної літератури — це розчулити читача до сліз, співпереживати з головним героєм.
Далі весь твір…