Надрукована була п’єса тільки в 1838 році, але в рукописних копіях стала поширюватися ще в 20-х роках XIX століття. Було також багато таких людей, які напам’ять усю п’єсу. З великим успіхом і не раз вона йшла на сценах Петербурга, Москви, Кишенева, Мінська, Риги, Талліна, Вільнюса, багатьох міст і ибіру, Середньої Азії та Кавказу, її ставили і російські трупи. Під час вистави  у Варшаві на прохання глядачів драму показували двічі на день при переповненому залі. Перекладена на литовську мову, «Наталка Полтавка» міцно йшла до репертуару театрів Литви. Особливим успіхом ця чудова перлина ук ського театру користувалася у чехів, словаків та болгар. Бачили й вітали «На Полтавку» Париж і Лондон, Відень і Нью-Йорк, Торонто і Буенос-Айрес та столиці світу.
(Далі весь твір…)

Як ви гадаєте, чому ці пісні введені в тканину п’єси? Напевно, не тому, що Котляревський знав багато пісень і вирішив поділитися своїм знанням з читачами та глядачами. Ні, вони є органічним елементом композиції п’єси, кожна з них несе сюжетне навантаження, допомагає глибше розкрити образ твору, показати мрії, настрої і прагнення дійових осіб. Наприклад, жартівливо-гумористична пісня «Ой під вишнею, під черешнею» дуже пасує до ситуації, Що склалася: залицяння підстаркуватого пана возного до молодої, вродливої Наталки. Влучно і дотепно пісня висміює цього невдаху-залицяльника. А пісні «Віють вітри, віють буйні», «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву», «Ой мати, мати! Серце не вважає» передають сум і тугу дівчини, розлученої з коханим. Відзначте у творі, що український народ - пісенний народ, і пісня із самого малечку супроводжує українців, допомагає у хвилини скрути та веселить у години радості. Зверніть також увагу, що І. Котляревський сам написав кілька пісень для своєї п’єси, тому вони так органічно поєднуються зі змістом твору. Є пісні, які співаються то в хвилини печалі, то з радощів, то підтверджують якісь риси характеру персонажів. У висновку, висловите свої думки про українську пісню взагалі і про пісні, використані Котляревським. Взагалі не бійтеся показати власні почуття - це тільки піде вам на користь!
(Далі весь твір…)

Щоб не нафантазувати ще більше, розглянемо жанр поеми, може, там і справді є щось таке?.  Поемою вона називається тому, що це віршований великого розміру твір, в якому змальовуються значні події, яскраво розкриваються людські характери, глибокий психологізм; епічна - бо в ній говориться про людей, їх вчинки, переживання, боротьбу тощо в розповідній формі; травестійна - бо автор переодягнув античних героїв вергілі-євої «Енеїди» в українське вбрання, переніс їх в істоіичні умови саме українського життя XVIII ст., зок-»ема побуту козаків-запорожців, українського пан-тва, чиновників та й простого народу; бурлескна - бо події і люди змальовуються здебільшого в жар-івливому, зневажливому тоні. А зараз розглянемо, як змальовано Енея та троянців. Сотляревський захоплювався троянцями на чолі з Снеєм, змальовуючи їх із симпатією: Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всее зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак. Уявили собі цього козака? Еней - відважний, хороб-іий ватажок, вмілий організатор і керівник, здатний на ійку, і на розваги (на це, здається, ви теж всі здатні), і іа «дипломатичні» стосунки з Латином, Ацестом, Еван-ром та іншими царями. Він завзято «садить… гайду-:а», тобто майстерно танцює, любить випити й по-уляти. Але не захоплюйтесь описом його «горіл-аних» пригод, як-от:

(Далі весь твір…)

Ви любите казки? Я не помилюсь, якщо скажу, що любите. Так от, поема І. Котляревського «Енеїда» дуже схожа на казку. Не дивуйтеся, бо там ви знайдете і війну, і пригоди, і потойбічний світ, і бенкети та сварки, і навіть… бабу Ягу. Тільки звуть її трохи по-іншому - Сівілла. Вона проведе нас з вами (і, звичайно ж, Енея) у підземне царство, де ми побуваємо… на вечорницях. Але про це трохи згодом, а зараз поговоримо про «Ене’іду».
(Далі весь твір…)

По П’ЄСІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА». З давніх-давен знали українців як людей співучих, бо на нашій землі не тільки кожне село чи місто мало свою пісню, а й кожна людина, у якої була добра і чиста душа. Казали, скільки зірок у небі, скільки крапель у морі, стільки й пісень в Україні. Не було колись жінки чи дівчини, яка не вміла б вишити собі рушник чи сорочку. І так само не було в Україні дівчини, яка б не співала. Мрії, прагнення, сподівання - все це знаходило вияв у пісні. Українська пісня надає колоритності літературним творам, самобутності. Майстерно використав народні пісні Іван Котляревський у п’єсі «Наталка Полтавка». Та пісні у цьому творі є не тільки окрасою чи розважальним додатком, а активним засобом характеротворення героїв. Пісні відіграють важливу роль у характеристиці героїв, підкреслюють їхні настрої, розкривають їх душу, вдачу та внутрішній світ.
(Далі весь твір…)