Вивчаючи творчiсть Iвана Карпенка-Карого, ми знайомимося з розвитком української драматургiї й театру другої половини ХIХ столiття. Величезним творчим досягненням Карпенка-Карого є його комедiя «Сто тисяч».
Провiдною рушiйною силою подiй, зображених у комедiї «Сто тисяч», є гонитва за багатством. Це яскраво показав драматург на образi сiльського куркуля Герасима Никодимовича Калитки, сенсом життя якого було придбання землi: Калитка скуповував землю за будь-якої нагоди. Вiн купував її в селян, що розорилися. Не гребував i землею тих помiщикiв, якi не пристосувалися до нових умов, «промоталися» i змушенi були продавати свої маєтки. Герасим закоханий у землю, вiн обожнює її. «Ох, земелько, свята земелько — божа ти донечко!» Як розчулено звучать цi слова. Але тут же вiн «приземлює» свої думки: «як радiсно тебе загрiбати докупи, в однi руки… Приобрiтав би тебе без лiку. Легко по своїй власнiй землi ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє, там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленiла пшениця i колосується жито: i все то грошi, грошi, грошi». Недоїдаючи, недосипаючи, купуючи шматочками, Герасим вже придбав двiстi десятин землi. Але все йому мало. Вiн знає, що поруч живуть Пузир, Чобiт, у яких десятини землi рахуються тисячами, i Калитка прагне порiвнятися з ними в багатствi. А крiм того, пiд боком живе панок, мотається i туди, й сюди, заложив i перезаложив — видно, що замотався: от-от продасть землю.
Далі весь твір…