В кінці XIX століття на Україні починає бурхливо розвиватися капіталізм. Він проникає і в сільську місцевість, де народжуються крупні капіталісти процес відбився і в українській літературі. У 1890 році Карпенко-Карий створює комедію “Сто тисяч”, герой якої, Терасим Калитка, мріє про сто тисяч карбованців, щоб скупити навколишні землі. Через десять років (1900 р.) драматург створює сатиричну комедію “Хазяїн”, головний герой якої - Терентій Пузир. Він уже має все, про що міг тільки мріяти Калитка, але йому й цього мало.; Заради збагачення він “ішов за баришами наосліп, штурмом крушив направо і наліво, плював на все і знать не хотів людського поговору”. Моральним принципом для цього хижака було витягти прибуток хоч би и зубами. Ця звіряча мораль Пузиря розкривається у розмові його жінки з дочкою: “Ми, дочко, ніколи не знали, що можна, чого не можна. Аби бариш, то все можна!”
(Далі весь твір…)

Карпенко-Карий - видатний український драматург, що працював наприкінці XIX століття. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий - це творчий псевдонім письменника) зробив значний внесок не тільки в розвиток української літератури, а й у розвиток культури нашої Батьківщини. 1882 року у Катеринославі було створено перший український професійний театр, який здобув значне визнання не тільки серед народу, а й закордоном. П’єси для нового театру Тобілевич писав сам, у багатьох сам виконував головні ролі. Його драматичні твори характеризуються реалістичністю зображення усіх подій. Це були здебільшого гострі сатиричні твори на сучасний митцеві стан суспільства. Після скасування кріпосного права на території України життя селян почало різко змінюватися. Ті, що були, кажучи сучасною мовою, «природженими бізнесменами» (на жаль, часто хапкі на руку), почали скуповувати землю у збіднілих селян та поміщиків, які не встигали пристосуватися до нового життя. Безземельні селяни за копійки йшли працювати на поміщиків, де зазнавали несправедливості та знущань з боку так званих роботодавців.
(Далі весь твір…)

Людину завжди приваблювали гроші, бо давали владу. Саме тому вона тяглася до них, іноді забуваючи про честь, совість. Але бувало й так, що вона зовсім перетворювалася на глитая. Саме таким постає переді мною Терентій Гаврилович Пузир, людина смішна і одночасно страшна. Образ Пузиря розкривається в розмовах із багатьма людьми. То ми бачимо, як хазяїн розмовляє з робітниками, то із Золотницьким - інтелігентом-поміщиком, то з дочкою, то з Феногеном. І з усіх епізодів постає перед нами людина, що за «сорок літ» розгубила свої людські почуття; замість цього з’явилися нікчемність, безглуздя, жадоба, гонитва за наживою. Пузир став «Крезом», як з іронією називає його Золотницький. Та він і дійсно став таким: зовсім не замислюється над життям бідних - йому треба від них тільки брати, брати… «Робочого чоловіка не можна… нагодувать іншим, білішим хлібом: він буде раз у раз голодний…»; «нам нужен дешевий робітник - без дешевого робітника хозяйство вести годі…» Стає страшно від цих слів. Як може бути людина такою черствою? Та ще й сам був «мужвою репаною», а тут носа підняв і згори не хоче подивитися навкруги.
(Далі весь твір…)

Яким ви уявляєте собі пузир? Звичайно ж, великим, круглим, бо він зібрав в собі багато-багато повітря. І щоб йому вирости, потрібно ще й ще. Отак і Терентій Гаврилович Пузир із п’єси «Хазяїн» забрав собі багато-багато грошей, землі, овець. А хоче ще й ще. В основі кожного драматичного твору, якщо ви не забули, завжди лежить конфлікт, що є наслідком життєвих суперечностей. Який же конфлікт у п’єсі «Хазяїн»? Він досить своєрідний. Капіталіст-мільйонер Терентій Пузир перебуває в постійному непримиренному конфлікті не просто з окремими людьми, а й з самою суттю життя, з його вищою справедливою метою. На земельних володіннях цього «пузиря» розташовано кілька великих економій, де працюють сотні робітників. На його степах випасають сорок тисяч овець, вирощують сотні тисяч пудів пшениці і таку кількість буряків, яка забезпечує роботу цілого цукрового заводу. Хазяїн має свою контору, штат управителів. Розглянемо, як же досягнув глитай Терешко такого високого рівня економічної могутності. Пузир, лишившись наодинці, признається, що він «йшов за баришами наосліп, штурмом кришив направо і наліво, плював на все і знать не хотів людського поговору…» Тобто він «пер як танк», як говориться в народі.
(Далі весь твір…)

Учнівський твір За п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч».  Герасим Калитка - сільський багатій, у якого є двісті десятин землі. Та це його не задовольняє, він прагне збільшити свої володіння. Про свою мрію він говорить: «Ох, земелько… Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку…» Власницькі прагнення цього черствого і занопадливого «стяжателя» сягають далеко. Він упевнений, що настане день і він скупить усю землю навкруги. Жадоба збагачення - єдина пристрасть Калитки. Вона повністю ним заволоділа. Навіть уві сні глитай марить: «Кругом, кругом усе моє». Калитка - трудолюбива людина. Він не доспить, не доїсть і не прогуляє, але і своїм рідним та наймитам не дає перепочинку. Бо праця, він вважає,- то гроші, багатство. Він часто дорікає наймитам, що вони мало роблять, але багато їдять: «Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають». Власницькі інтереси навіть родинні та батьківські почуття притупили.
(Далі весь твір…)