Будь славен вовек, о муже избранне, Вольностьі отче, герою Богдане. Не забудьте написати, що, за думкою Сковороди, свобода є також умовою прискореного і плідного розвитку науки, освіти, культури в інтересах народу. Що ж таке є «сродна» праця? Праця самою природою призначена супроводжувати все життя людини, вона є потребою кожної здорової, не зіпсованої неробством людини. Гадаю, ви ще «здорові» в цьому плані, і ідеї Сковороди вас не лякають. Але праця, за думкою автора, повинна бути «сродна», а не будь-яка. Вибір спеціальності всупереч правилу «срод-ності» ні до чого путнього привести не може. Ви запитаєте, так що ж все-таки означає «сродна»? Відповідаю: це природний нахил до праці, здатність людини виконувати ту чи іншу роботу. Причиною того, що люди часто обирають «несродну» їх справжньому природному нахилові працю, є бажання за всяку ціну зайняти «місце під сонцем», одержати більше матеріальних благ, здобути гучну, хоч і марну славу, користуватися привілеями. Якщо судити за думками Сковороди, то в нашій країні більшість людей обрали собі «несродну» працю (правда, вони в цьому не винні). Виходить, що у нас просто немає шансів стати щасливими.
Далі весь твір…

Важко людині відчути себе щасливою, особливо людині звичайній, виходцю з простого народу. Таким був і Григорій Сковорода. Тому не дивно, що, живучи серед простих людей, знаючи їхні думки і прагнення, він звернувся до проблеми сутності людини, її щастя. Адже відомо, що щастя всміхається тільки багатим. Що ж таке щастя, як трактує його Г. Сковорода? Виявляється, що істинне щастя не існує у готовому вигляді, а виробляється людиною в процесі життя, трудової діяльності, в бунті проти соціального рабства. Значить, головне - це воля, яка є даром і благом людини. Це дано їй від народження, але через злу волю віднято від неї гнобителями та визискувачами. Мислитель мріяв про свободу для покріпаченого селянства. «Мені вольность одна єсть нравна», - писав він.  Дуже показовим є прославлення Богдана Хмельницького як  «батька вольності», як вірного сина українського народу:

Далі весь твір…

Сковорода був особливою людиною. Він свідомо відмовився від усіх принад світу, щоб споглядати життя, людей, повільний плин часу, перетворення у природі. Це дозволило йому виробити свій оригінальний філософський погляд на життя. У всьому, що він споглядав, Сковорода бачив величний задум Господа. Існування всього живого давало йому поживу для роздумів і узагальнень. Сковорода умів бути щасливим без умовностей світу. Він не переобтяжував своє існування речами, не гнався за славою, не зважав на чужу думку і наклепи людей, які не розуміли його, жаліли, дивувалися з його життя. Усе, що пересічна людина вважала цінним для себе, Сковорода зневажав. Він їв, що давали добрі люди, спав там, де його зморював сон, говорив те, що передумав, і обирав таку форму оповіді, яку вважав найдоцільнішою.
Далі весь твір…

Григорій Савич Сковорода народився 1722 року в селі Чорнухи на Київщині в сім’ї малоземельного козака. З раннього дитинства він виявив пристрасть до музики і співів, а ось ґрунтовну освіту у місцевій школі, де вчителем був паламар, здобути було важко, і батько, бачучи потяг сина до книжок, віддав його до славетної Києво-Могалянської академії. Там Сковорода був найкращим учнем, та богословського курсу не закінчив, священиком не став, бо манили його інші обрії: поїхав мандрувати по Європі. Маючи чудовий голос, музичні здібності, він міг би досягти успіху при царському дворі, але все ж таки залишив придворну капелу. Завдяки знанням мов, піїтики, обізнаності у різних науках Сковорода міг би стати професором, але він обирає життя мандрівного філософа. У збірці «Сад божественних пісень» Сковорода писав:

Далі весь твір…

Значення творчості Григорія Сковороди для сучасної культури незаперечне. Унікальна постать української культури була наново «відкрита» ще в 1920-іро-ки, коли святкується двохсотліття з дня народження філософа й з’являється низка художніх творів, присвячених українському мислителеві. У 1920-і роки швидкий темп існування перенаселених міських кварталів «розмиває» у свідомості мешканців традиційні цінності. Все більше людей охоплені ностальгією за гармонійним минулим. Масові пошуки своїх історичних коренів привертають увагу до етнографічних досліджень, відновлюють націоналістичні рухи. Прагнення простоти виявляється в тяжінні до природного способу життя: мисливства, рибальства, мандрів і спорту, цьому великою мірою має завдячувати культ Сковороди серед української літературної богеми - Павла Тичини, Михайла Філянського, Максима Рильського.
Далі весь твір…