Значення творчості Григорія Сковороди для сучасної культури незаперечне. Унікальна постать української культури була наново «відкрита» ще в 1920-і роки! коли святкується двохсотліття з дня народження філософа й з’являється низка художніх творів, присвячених українському мислителеві. У 1920-і роки швидкий темп існування перенаселених міських кварталів «розмиває» у свідомості мешканців традиційні цінності. Все більше людей охоплені ностальгією за гармонійним минулим. Масові пошуки своїх історичних коренів привертають увагу до етнографічних досліджень, відновлюють націоналістичні рухи. Прагнення простоти виявляється в тяжінні до природного способу життя: мисливства, рибальства, мандрів і спорту, цьому великою мірою має завдячувати культ Сковороди серед української літературної богеми - Павла Тичини, Михайла Філянського, Максима Рильського.
Далі весь твір…

Значну частину літературної спадщини Г. Сковороди складають байки. Сковорода був автором першої в українській літературі збірки байок. Зразки цього жанру зустрічались і до нього, але лише він глибоко осмислив і повно розкрий потенціальні можливості байки як літературного жанру в плані зображення суспільного життя. Байки Сковороди, в яких звучать актуальні мотиви часу, вийшли в світ під назвою «Басни харьковскії». У різноманітних за тематикою творах письменнім пропагує свої суспільно-політичні та морально-естетичні погляди, зупиняється на проблемах співжиття людей, підносить благородні риси трудового народу: чесність, розум, добропорядність. Цікавою частиною байок є їхня «сила» (мораль).
Далі весь твір…

Григорій Савич Сковорода - великий український філософ, славетний діяч науки. Отримавши добру освіту не тільки в Києві, а й у Відні та Офені, він повернувся на Батьківщину з великим багажем знань. Сковорода знав латину, німецьку та грецьку мови. Читав твори Сократа, Плато-на, Аристотеля мовою оригіналу. Найбільше цінував Біблію, яку перечитав багато разів. Григорій Савич Сковорода був надзвичайно простою та щирою людиною. Багато часу проводив у розмовах із селянами, з тими, хто потребував допомоги, хто зазнав лиха чи горя. Він завжди віддавав останнє, що мав, бідним людям, ніколи не шкодуючи про надану допомогу. Друзів Сковорода вибирав не за соціальним та майновим станом, а за щирим серцем та доброю душею. Невибагливий до одягу та їжі, відомий український.філософ любив вставати вранці, коли тільки-но сходило сонечко, і мандрувати пішки, вітаючи пробудження природи, усього живого.
Далі весь твір…

Будь славен вовек, о муже избранне, Вольностьі отче, герою Богдане. Не забудьте написати, що, за думкою Сковороди, свобода є також умовою прискореного і плідного розвитку науки, освіти, культури в інтересах народу. Що ж таке є «сродна» праця? Праця самою природою призначена супроводжувати все життя людини, вона є потребою кожної здорової, не зіпсованої неробством людини. Гадаю, ви ще «здорові» в цьому плані, і ідеї Сковороди вас не лякають. Але праця, за думкою автора, повинна бути «сродна», а не будь-яка. Вибір спеціальності всупереч правилу «срод-ності» ні до чого путнього привести не може. Ви запитаєте, так що ж все-таки означає «сродна»? Відповідаю: це природний нахил до праці, здатність людини виконувати ту чи іншу роботу. Причиною того, що люди часто обирають «несродну» їх справжньому природному нахилові працю, є бажання за всяку ціну зайняти «місце під сонцем», одержати більше матеріальних благ, здобути гучну, хоч і марну славу, користуватися привілеями. Якщо судити за думками Сковороди, то в нашій країні більшість людей обрали собі «несродну» працю (правда, вони в цьому не винні). Виходить, що у нас просто немає шансів стати щасливими.
Далі весь твір…

Важко людині відчути себе щасливою, особливо людині звичайній, виходцю з простого народу. Таким був і Григорій Сковорода. Тому не дивно, що, живучи серед простих людей, знаючи їхні думки і прагнення, він звернувся до проблеми сутності людини, її щастя. Адже відомо, що щастя всміхається тільки багатим. Що ж таке щастя, як трактує його Г. Сковорода? Виявляється, що істинне щастя не існує у готовому вигляді, а виробляється людиною в процесі життя, трудової діяльності, в бунті проти соціального рабства. Значить, головне - це воля, яка є даром і благом людини. Це дано їй від народження, але через злу волю віднято від неї гнобителями та визискувачами. Мислитель мріяв про свободу для покріпаченого селянства. «Мені вольность одна єсть нравна», - писав він.  Дуже показовим є прославлення Богдана Хмельницького як  «батька вольності», як вірного сина українського народу:

Далі весь твір…