А особливо ні співомовки, в яких відчутні скарби живої мови. Термін «співомовки» поет і (порив шляхом сполучення двох слів: спів та мовити). І співомовки С. Руданського можна поділити на окремі групи. Зокрема він особлиу увагу приділяє висміюванню служителів церкви, панів, їхніх вад, негативно- презирливого ставленні до простого народу. І наприклад, у співомовці «Добре торгувалось» дотепно висміяно панів, які хотіли поглузувати з мужика, щоб показати свою зверхність. Але це їм не вдається бо в народі багато розумних, дотепних і мудрих людей. Вони так повертають рішу, що в дурнях залишаються пани. Цей твір має актуальне звучання й сьогодні. Не треба принижувати гідність інших людей, бо це обов’язково повернеться рангом й боляче «віддячить». У співомовках «Пан і Іван в дорозі», «Черевики» тощо герой співомовок - проста людина, що висміює панів, шляхтичів, чиновників. У творах «Чи далеко до Києва», «Не мої ноги», «Школяр» гумористично зображується побут і риси характеру самого героя. Стислість, діалогу надає співомовкам Руданського особливої виразності.
(Далі весь твір…)

Леонід Глібов був лагідною людиною і глибоким ліриком у душі. На його байки, вірші та загадки відгукуються і дорослі, і малі. Адже йому вистачило таланта й майстерності одягти байку в національне вбрання, щоб вона засяяла всіма барвами. Ще з дитинства маленький Леонід Глібов із захопленням слухав бабусині казки. Він часто задумувався, що у них діють не тільки люди, але й тварини. І ці тварини теж бувають добрі і злі, що й у звірів є свої царі й пани, які бувають жорстокі до слабких і беззахисних. Леонід Іванович почав писати байки, в яких гостро критикує несправедливий суд, жорстокість панів, неробство, брехню. Ліризм - особлива риса Глібова-байкаря. Він спрямований на поглиблення основного смислу байки. Саме цей прийом використовує гуморист у байці «Щука», в якій показує сутність судових чиновників-хабарників.
(Далі весь твір…)

Нарешті, наприкінці травня 1859 року, Шевченко дістає дозвіл на відвідини України на п’ять місяців. По дорозі він відвідує своїх знайомих, зустрічається з лікарем Козачковським, пише нові вірші, малює краєвиди, плаває з рибалкою на “дубі”, ловить рибу, захоплюється красою України. Хвилюючими моментами для Тараса Шевченка під час цієї подорожі були відвідини рідних сіл. Відвідав Корсунь, Моринці, Кйрилівку та інші. Як розповідають у спогадах, до Кирилівки Тарас Григорович прибув у жнива, у липні місяці, до брата Йосипа. Усі люди були на панщині, у тому числі й родина брата. Побачивши, що якийсь “пан” під’їхав до воріт, діти полякались, бо думали, що він буде їх гонити на панщину… Коли Тарас Григорович зайшов у двір, вони почали плакати й тікати в садок. Як не умовляв Тарас Григорович, що він їх дядько, діти не вірили йому. А коли Тарас Григорович угамував дітей, тоді й сам заплакав. Він попросив сусідок зварити вечерю. Після панщини ввечері всі родичі зійшлись до Йосипа, разом вечеряли й вітали Тараса. Він сказав рідним, що скоро їх буде звільнено з кріпацтва…
(Далі весь твір…)

Десь далеко були і Дніпро крутоберегий, і біленькі українські хати, і вишневі сади, і звучання рідної пісні… Автобіографічні твори, безумовно, мають цінність, і несуть у собі спогади про минуле. Що глибше відображена епоха і життя людини, то більше значення матиме твір. Дитинство Т. Шевченка було типовим для вчасної кріпосницької дійсності. Тяжке, безрадісне дитинство, коли інколи траплялися радісні хвилини, відтворено поетом у поезії «Мені тринадцятий минало». Вірш написаний у формі і спогадів ліричного героя про незабутні роки, коли він був маленьким хлопчиком. Тараса оточує рідна українська природа, де «сонечко сіяло», коли він, пастушок-кріпак, випасав його на вигоні. Але все це було швидкоминуче, ніби сон. Обставини раптом змінюються. «Недовго сонце гріло», «запекло, почервоніло і рай запалило». Хлопчик немов прокинувся - перед ним розкрилось його соціальне становище. І в хлопчика «хлинули сльози, тяжкі сльози». Але похмурий настрій героя перервала дівчина, вона привітала хлопчика, поцілувала. Чи багато потрібно дитині?
(Далі весь твір…)

 Політичні умови розвитку таланту Лесі Українки. Лесі Українці випало жити в Україні, розшматованій двома імперіями з реакційними режимами: Угорщиною і царською Росією. Коли майбутній поетесі було лише п’ять років, вийшов сумнозвісний Ємський указ. Він поставив питання: чи жити, чи загинути українській нації? Хоча Лесі не судилося ходити до «прстойної» школи, вона мала міцні знання, які здобула завдяки домашній науці і наполегливій самоосвіті. Разом з братом Михайлом 18-річна Леся задумує дати цілу серію перекладів найкращих російських і європейських творів  «Європейської бібліотеки». Також у Львові 1887 року у часописі «Зоря» побачила світ перша Лесина поезія «Надія».) Участь поетеси у полеміці в «Літературно-науковому віснику».
(Далі весь твір…)