Великий набуток Куліша-прозаїка - роман «Чорна рада», який Іван Франко назвав «найліпшою історичною повістю у нашій літературі». Твір вийшов у друк 1857 року і одразу ж завоював щиру симпатію читачів та високу оцінку критики. Сюжет «Чорної ради» взято з історії. Він грунтується на подіях так званої Руїні доби після смерті Богдана Хмельницького, коли Україну роздирали різні соціалістичні пристрасті й політичні орієнтації, що й призвели до «Чорної ради» 1663 року. Куліш визначив жанрову специфіку роману як хроніку, вказуючи тим самим на спорідненість свого твору з літописами, адже так у давнину називали літописи.

Далі весь твір…

Тарас Григорович Шевченко - великий син українського народу, гордість і слава його. Один із найталановитіших і найвидатніших письменників світу. Відомий він і як художник, а передусім - як полум’яний борець за щастя знедоленого українського народу. Тарас Шевченко - геніальний син українського народу. Крізь усе своє житні він проніс боротьбу проти пригноблення людей, проти знущання, намагався захистити знедолених людей. Важким і тернистим був шлях народного співця. Народившись у кріпацькій родині, він змалку, ще в батьківській хаті «бачив пекло», «роботу тяжкую», «неволю». Дуже рано залишився без батьків. «Мати добрую мою, ще молодую у могилу нужда та праця положила». Невдовзі помирає й батько. І почалися поневіряння: робота у дяка, жахливе, принизливе становище лакея-козачка у пана і  велике бажання навчатися малювання (талант до малювання виявився у Шевченка дуже рано). І тільки волею випадку йому вдалося познайомитися з передовими діячами російської та української культури, завдяки наполегливим старанням яких Шевченко був викуплений з кріпацтва.

Далі весь твір…

Іван Франко створив чудовий образ Максима Беркута, гарячого патріота, безмежно відданого народові. З Максимом ми знайомимося вже на перших сторінках повісті. Він виявив  себе як безстрашний рицар і вольовий начальник. На вихваляння Тугара Вовка, що вабив ведмедя, Максим з властивою йому прямотою сказав, що якби ведмідь тримався купи, то й ціла зграя вовків йому було б нестрашна. Як і батько, Максим бачив незламну силу в єдності людей. Максим гордий своїм простим походженням і зневажливо ставиться до бунтівного боярина. Він розумний, розсудливий, з почуттям власної гідності. Великий гнів і ненависть до зрадників виявив Максим під час збройного зіткнення  з монголами. Героїчно бився Максим з ворогами і волів перемогти чи  загинути в боротьбі. Та був наказ боярина живим захопити юнака в полон. Молодий Беркут називає Тугара Вовка зрадником, рабом Чингісхана. «Хоч і в путах, а я все вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» - сказав Млксим.
Далі весь твір…

Серед українських письменників було чимало тих, які успішно поєднували в одній особі дві грані обдарованості: видатного оригінального письменника і перекладача, назвемо кількох з них, які увійшли в цьому відношенні в історію української літератури. Таким прикладом був Михайло Старицький - видатний письменник і театральний діяч кінця XIX - початку XX ст. Він успішно переклав багато сторінок сербського народного епосу, переклав байки І. Крилова (сильно поглибивши їхнє соціальне звучання), переклав поезії О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, М. Некрасова, чимало переклав з лірики відомого польського поета-демократа середини XIX ст. Владислава Сирокомлі, а із західноєвропейських літератур переклав: казки Г.-Х. Андерсена, трагедію Шекспіра «Гамлет», поетичні твори Джорджа-Гордо-на Байрона і Генріха Гейне. Старицький зробив декілька переробок з прози М. Гоголя («Ніч перед Різдвом», «Сорочинський ярмарок», «Майська ніч, або Утоплена») і з прози видатних польських письменниківдемократичного спрямування: оповідання Елізи Ожешко «Зимовий вечір» (у Стариці кого під тією ж назвою) і повість Юзефа-Ігнація Крашевського «Хата за селом» (у Старицького - мелодрама «Циганка Аза»). Своїм перекладам і переробкам Старицький неодмінно надавав українського національного колориту і глибини соціального звучання в демократичному дусі.

Далі весь твір…

Серед найяскравіших явищ в драматургії XX ст. були театри російкого режисера В. Мейєрхольда, українського режисера Леся Курбаса ; «епічний театр» німецького драматурга і режисера Б. Брехта. Лесь Курбас (Олександр Степанович Курбас) (1887 -1942) - був засновником «Молодого театру» в Україні, що зародився в травні 1916 р. як театр-студія. Молодотеатрівці хотіли створити новий театр, який порвав би зпровінційною обмеженістю і присвятив себе пошукам нових шляхів у мистецтві. Вони прагнули досягти постановчої культури інших театрів світу, але намагались не наслідувати сліпо, а йшли своїм шляхом. Надзвичайним явищем для українського театру стала вистава «Цар Едіп» 1918, над якою колектив на чолі з Л. Курбасом працював майже 2 роки. Сюжет драми трактувався в умовному плані (це особливість експресіоністського театру), але згідно з загальними законами і прийомами авторської гри та режисури, що відповідали класичному грецькому театрові.

Далі весь твір…